Головнокомандувач Збройних сил України Олександр Сирський уперше публічно прокоментував завершення роботи Михайла Федорова на посаді міністра оборони. Він подякував колишньому очільнику відомства за співпрацю та побажав йому й надалі залишатися «в команді України». Водночас Сирський не став прямо відповідати на гострі звинувачення, які Федоров раніше висунув на адресу головнокомандувача та Генерального штабу.
Заява Сирського з’явилася 16 липня на тлі масштабного суспільного резонансу, акцій на підтримку Федорова та відкритої дискусії про конфлікт між цивільним і військовим керівництвом оборонного сектору. Головком наголосив, що зараз державі необхідно зосередитися на війні та продовжувати реалізацію стратегії, яка, за його словами, вже демонструє конкретні результати.
У своєму дописі Сирський окремо згадав оборону Києва на початку повномасштабного вторгнення. Він заявив, що пишається результатами Київської оборонної операції 2022 року, завдяки якій українським військам вдалося відстояти столицю. За словами головкома, саме це сьогодні дозволяє проводити у Києві брифінги, формувати бачення подальшого розвитку та ухвалювати державні рішення.
Сирський також зазначив, що докладе всіх зусиль, аби подібні заходи й надалі могли проводитися у вільній та незалежній Україні. Для цього, за його словами, необхідно концентруватися на бойових діях і впроваджувати ефективні рішення, а не посилювати внутрішні суперечки.
Звертаючись до Федорова, головнокомандувач подякував йому за роботу на посаді міністра оборони та побажав залишатися частиною української команди. Завершив він допис словами про спільний рух до перемоги.
Попри примирливий тон, заява головкома була сприйнята частиною медіа як непряма відповідь на ранковий брифінг Федорова. Колишній міністр оборони вперше публічно розповів про масштаб суперечностей із Сирським та Генеральним штабом і заявив, що ще на початку роботи пропонував президенту Володимиру Зеленському замінити головнокомандувача та начальника Генштабу Андрія Гнатова.
За словами Федорова, він не називав президенту конкретних кандидатів на ці посади, оскільки вважав, що кадрове рішення повинен ухвалювати сам Верховний головнокомандувач. Після того як Зеленський відмовився змінювати Сирського, міністр нібито погодився працювати з чинною військовою вертикаллю.
Однак надалі, як стверджував Федоров, його команда зіткнулася з блокуванням структурних і кадрових ініціатив. Він заявляв, що протягом шести місяців Міноборони не змогло створити необхідні центри компетенцій, змінити організаційну структуру та перевести до відомства фахівців, здатних розвивати нові технологічні напрями.
Федоров також звинуватив представників військової системи у поширенні неправдивої інформації про нього та заявив, що культура взаємних атак, блокування і перекладання відповідальності не дозволить Україні перемогти Росію. Сирський у своїй відповіді ці конкретні твердження не коментував і не пояснював позицію Генерального штабу щодо нібито заблокованих реформ.
Фраза головкома про оборону Києва також привернула особливу увагу. Частина українських видань розцінила її як нагадування про власний внесок Сирського у відсіч російського наступу на столицю та непряму відповідь на критику з боку Федорова. Водночас сам головнокомандувач не пов’язував цей фрагмент допису із суперечкою з ексміністром.
Суспільне протистояння навколо зміни керівника Міноборони посилилося після того, як у багатьох українських містах відбулися мирні акції. Учасники виступали проти відставки Федорова та закликали владу не згортати реформи, пов’язані з дронами, цифровізацією, оборонними закупівлями й оновленням системи управління військом.
Сам Федоров заявляв, що учасники акцій вийшли не особисто за нього, а за право вимагати ефективнішої системи оборони. Він наголошував, що проблема полягає не в одній посаді, а в конструкції взаємодії між Міноборони та військовою вертикаллю, яка, на його думку, потребує змін.
На тлі відставки Федорова рапорт про звільнення подав заступник командувача Повітряних сил ЗСУ Павло Єлізаров. Полковник заявив, що вважає усунення міністра серйозною загрозою для обороноздатності країни. Він пов’язав своє рішення з ризиком блокування стратегічних реформ у сфері протиповітряної оборони.
Єлізарова призначили заступником командувача Повітряних сил у січні 2026 року. Він відповідав за розвиток так званої малої ППО та систем перехоплення російських дронів. Наказ про його призначення підписував саме Федоров, який тоді наголошував на необхідності створення ефективної системи боротьби з ударними безпілотниками.
Офіційної інформації про задоволення рапорту Єлізарова станом на момент публікації не було. Водночас сам факт такого кроку з боку високопоставленого офіцера став одним із найбільш показових наслідків кадрового рішення навколо Міноборони.
Раніше про завершення роботи радниками міністра заявили Сергій Стерненко та фахівець із радіоелектронних технологій Сергій «Флеш» Бескрестнов. Вони попередили, що після зміни керівництва їхні можливості впливати на державні закупівлі дронів, розвиток радіоелектронної боротьби та інші технологічні напрями суттєво скоротяться.
На суспільний резонанс також відреагував керівник Офісу президента Кирило Буданов. Він закликав українців зберігати єдність і не дозволяти емоціям чи політичним суперечкам послаблювати державу зсередини. Водночас Буданов визнав право громадян ставити владі незручні запитання та вимагати пояснень щодо кадрових рішень.
Зі свого боку президент Володимир Зеленський заявив, що розраховує на подальшу роботу Федорова у державній команді. Раніше ексміністр розповів, що глава держави пропонував йому стати президентським радником, однак він відмовився. При цьому Федоров не оголосив про перехід в опозицію і заявив про готовність надалі працювати заради України.
Конфлікт Федорова і Сирського до відставки переважно залишався предметом кулуарних повідомлень. Джерела медіа стверджували, що сторони по-різному визначали пріоритети оборонної політики. Федоров робив ставку на цифровізацію, безпілотні системи, конкурентні закупівлі та залучення нових фахівців. Військове командування, за даними журналістів, вимагало швидше закривати конкретні оперативні потреби фронту та фінансувати визначену Генштабом номенклатуру озброєння.
Після брифінгу ексміністра суперечка вперше вийшла у публічну площину. Федоров відкрито заявив про блокування реформ і необхідність кадрових змін, тоді як Сирський у відповідь наголосив на результатах чинної військової стратегії, обороні Києва та необхідності об’єднатися навколо війни.
Заява головкома не дала відповідей на ключові питання, які прозвучали від Федорова. Сирський не пояснив, чи справді Генштаб блокував переведення людей до Міноборони, створення центрів компетенцій та зміну організаційної структури. Не було й відповіді на твердження про відмінності у підходах до закупівель і використання оборонних коштів.
Водночас головнокомандувач дав зрозуміти, що не прагне перетворювати конфлікт на тривалу публічну сварку. Його слова подяки та побажання залишитися «в команді України» виглядають спробою знизити напругу після одного з найгостріших кадрових скандалів у воєнному керівництві.
Найважливішим тепер залишається питання, що буде із реформами, які команда Федорова розпочала за шість місяців у Міноборони. На офіційному сайті відомства 16 липня опублікували перелік із 22 ключових результатів його роботи, серед яких нові військові контракти, збільшення виплат, автоматизовані переведення через «Армію+», механізми повернення із самовільного залишення частини та розвиток технологічних систем.
Від того, чи продовжаться ці проєкти після зміни міністра, залежатиме й оцінка нинішнього кадрового рішення. Якщо нове керівництво збереже технологічний курс і водночас налагодить робочий зв’язок із Генштабом, конфлікт можуть сприйняти як болісне, але необхідне перезавантаження. Якщо ж реформи почнуть згортатися, слова Сирського про ефективну стратегію навряд чи знімуть суспільні запитання.
Поки що позиції сторін виглядають принципово різними. Федоров стверджує, що без зміни військової системи Україна не зможе використати технологічну перевагу та перемагати з меншими втратами. Сирський наполягає, що чинна стратегія вже приносить результати, а головним завданням має залишатися концентрація на фронті.
Попри це, обидва публічно говорять про роботу заради України та перемоги. Чи стане заява Сирського початком зниження напруги, чи лише паузою перед новими публічними суперечками, залежатиме від наступних кадрових рішень президента, реакції Генштабу на звинувачення Федорова та долі започаткованих у Міноборони реформ.
