Уранці 16 липня центральні вулиці та площі багатьох українських міст знову заповнили люди з картонними плакатами. У Києві, Львові, Харкові, Одесі, Дніпрі, Черкасах, Запоріжжі, Рівному та Івано-Франківську відбувалися акції проти усунення Михайла Федорова з посади міністра оборони. Протестувальники вимагали продовження військових реформ, розвитку технологічної армії та відмови від повернення до радянських управлінських підходів.
Події нагадали масштабні виступи громадянського суспільства влітку 2025 року, коли українці протестували проти обмеження незалежності антикорупційних органів. Тоді президент Володимир Зеленський під тиском вулиці змінив позицію. Цього разу каталізатором стало кадрове рішення щодо одного з найбільш упізнаваних і технологічно орієнтованих представників президентської команди.
За інформацією міжнародних агентств, у Києві на акцію вийшли понад тисяча людей, а протести відбулися і в інших регіонах. Учасники скандували прізвище Федорова, вимагали його повернення та критикували головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського, конфлікт із яким називають однією з головних причин урядової кризи.
Михайло Федоров народився 21 січня 1991 року у Василівці Запорізької області. Він здобув освіту в Запорізькому національному університеті, а до приходу у велику політику працював у сфері цифрового маркетингу та керував власною SMM-компанією. У 2018 році Федоров був операційним директором проєкту «Суперлюди», а під час президентської кампанії 2019 року очолив digital-напрям команди Володимира Зеленського.
Після перемоги Зеленського Федоров став його позаштатним радником із цифрових питань, а згодом був обраний народним депутатом від «Слуги народу». Проте депутатський мандат він склав уже в серпні 2019 року, отримавши посаду віцепрем’єр-міністра — міністра цифрової трансформації. У наступні роки він зберігав місце в усіх урядах, сформованих за президентства Зеленського, що зробило його одним із найдовговічніших членів владної команди.
Головним проєктом Федорова стала цифрова держава. Його команда створила застосунок і портал «Дія», через які українці отримали доступ до електронних документів, реєстрації бізнесу, соціальних виплат, податкових послуг, допомоги після пошкодження житла та десятків інших державних сервісів. Стратегія Мінцифри полягала в максимальному переведенні бюрократичних процедур в онлайн та відмові від паперових довідок і черг.
За керівництва Федорова також розвивалися «Дія.City», «Дія.Освіта», «Дія.Бізнес», електронний підпис у смартфоні, послуга «єМалятко», програми підтримки підприємців та цифровізації громад. Після початку повномасштабного вторгнення до цивільних сервісів додалися інструменти воєнного часу — повідомлення про пошкоджене майно, виплати постраждалим, цифрові документи та платформи для підтримки держави.
Окремою сторінкою стала домовленість про швидке постачання Україні терміналів Starlink після вторгнення Росії. Федоров публічно звернувся до Ілона Маска, а супутниковий зв’язок став критично важливим для державних установ, військових підрозділів, лікарень та інфраструктури у перші місяці великої війни. Reuters називає саме роль у запуску «Дії», забезпеченні доступу до Starlink і розвитку дронових технологій ключовими елементами політичної репутації Федорова.
У січні 2026 року перед чиновником постав новий і значно складніший виклик. 14 січня Верховна Рада підтримала його призначення міністром оборони. До цього, з липня 2025-го до січня 2026 року, він працював першим віцепрем’єр-міністром і міністром цифрової трансформації.
На посаді очільника Міноборони Федоров намагався перенести до військової системи принципи, які використовував у Мінцифрі: швидкі рішення, цифровий контроль, аналіз даних, прозорі закупівлі та залучення приватних технологічних команд.
Одним із перших масштабних рішень став запуск у системі DELTA інструменту Mission Control для обліку та аналізу бойового використання безпілотників. Уже на початку березня в системі було сформовано понад 150 тисяч цифрових звітів про виконані місії. Міноборони називало її основою управління безпілотними системами на підставі реальних даних із фронту.
Паралельно розширювалося виробництво і закупівля дронів, прискорювалася інтеграція приватних розробок у військо та розвивалася модель співпраці з невеликими defense-tech-командами. Міністерство заявляло, що створює систему, яка дозволяє швидше тестувати, кодифікувати та масштабувати сучасні зразки озброєння.
За даними Міноборони, від початку 2026 року до другої половини червня підрозділи безпілотних систем уразили понад 800 тисяч верифікованих російських цілей. До цього переліку входили особовий склад, артилерія, системи ППО, транспорт, штаби, склади та засоби радіоелектронної боротьби. Саме значне посилення дронової компоненти прихильники Федорова називають одним із його головних досягнень.
За час його керівництва також було запроваджено нові бойові контракти з визначеними строками служби, правом на відстрочку після їх завершення та підвищеними виплатами за виконання завдань у найбільш небезпечних умовах. Для піхотних і штурмових посад Міноборони оголосило окрему модель контрактів із суттєво вищою грошовою винагородою.
Іншим напрямком стало створення фізичного захисту прифронтової логістики. Міністерство планувало до кінця року облаштувати ще 4 тисячі кілометрів доріг антидроновими сітками. За офіційними даними, темп монтажу захисту зріс із п’яти кілометрів на добу в січні до дванадцяти в лютому.
Утім, за яскравими технологічними проєктами залишалися фундаментальні проблеми. Федоров визнавав, що не встиг завершити організаційну трансформацію Міноборони за стандартами НАТО, перевести всі закупівлі на конкурентні тендери та побудувати повноцінну систему персональної відповідальності. Крім того, його критикували за відсутність швидкого розв’язання проблем мобілізації, самовільного залишення частин, ротацій і справедливих строків служби.
Найгострішою проблемою став конфлікт із Олександром Сирським. За інформацією ЗМІ, міністр і головнокомандувач по-різному бачили пріоритети війни. Федоров робив ставку на технології, цифрове управління, дрони та реформу закупівель. Військове керівництво вимагало насамперед задоволення конкретних оперативних потреб і закупівлі озброєнь за визначеною ним номенклатурою.
Після оголошення про звільнення Федоров заявив, що ще на початку роботи пропонував Зеленському змінити Сирського, однак президент вирішив залишити головнокомандувача. Після цього, за словами міністра, його команда зіткнулася з блокуванням кадрових і структурних ініціатив. Сирський та Генштаб розгорнуто на ці звинувачення не відповідали, тому вони залишаються позицією однієї сторони конфлікту.
Усунення Федорова викликало не лише вуличні акції. Заступник командувача Повітряних сил Павло Єлізаров оголосив про звільнення, заявивши, що відставка міністра зашкодить обороноздатності та реформі протиповітряної оборони. Про припинення роботи радниками також повідомили Сергій Стерненко та фахівець із радіотехнологій Сергій «Флеш» Бескрестнов.
Міжнародні медіа назвали ситуацію політичною кризою, яка оголила суперечності між реформаторською командою та традиційною військовою вертикаллю. Reuters зазначало, що прихильники Федорова пов’язують його популярність із покращенням військових результатів, розвитком безпілотників і спробами зруйнувати закриті бюрократичні механізми. Критики ж нагадують, що за шість місяців він не зміг розв’язати низку системних проблем армії.
Саме тому протести 16 липня були не тільки акціями на підтримку конкретного посадовця. Для багатьох учасників Федоров став символом вибору між двома моделями держави й армії: повільною, закритою та ієрархічною системою і моделлю, побудованою на технологіях, конкуренції, відкритих даних та залученні нових людей.
Офіційно Володимир Зеленський не представив суспільству детального пояснення відставки та не оголосив, як буде гарантовано продовження започаткованих реформ. Сам Федоров заявив, що не відмовляється від служіння державі, але від пропозиції стати радником президента відмовився.
Тепер головне питання полягає вже не лише в тому, чи збереже Федоров місце в команді Зеленського. Українці очікують відповіді, чи продовжаться цифровізація армії, конкурентні закупівлі, розвиток дронів, реформа управління та залучення незалежних технологічних фахівців. Адже саме побоювання, що разом із міністром можуть зникнути й започатковані ним зміни, стало головною причиною, через яку тисячі людей знову взяли картонки та вийшли на українські площі.
