Новий масштабний пакет американських санкцій проти Росії отримав переконливу двопартійну підтримку в Сенаті США, однак його остаточне ухвалення затримує суперечка навколо одного з найпотужніших інструментів документа — права президента Дональда Трампа запроваджувати високі тарифи проти держав, які продовжують купувати російські енергоносії.
Йдеться про Lindsey O. Graham Sanctioning Russia and Iran Act of 2026 — законопроєкт, названий на честь покійного сенатора-республіканця Ліндсі Грема, який був одним із головних прихильників посилення економічного тиску на Москву.
28 липня Сенат зробив важливий процедурний крок до його ухвалення. За просування документа проголосували 86 сенаторів, проти — 12. Таким чином, законопроєкт має значно більше голосів, ніж необхідні 60 для подолання процедурного бар’єра. Водночас це ще не було фінальним голосуванням за закон.
І саме тут виникла проблема: частина демократів підтримує посилення санкцій проти Кремля, але категорично не погоджується з тим, скільки додаткових повноважень у сфері торговельних тарифів закон може передати Трампу.
Сенатори сперечаються не стільки про Росію, скільки про повноваження Трампа
Головним каменем спотикання стала тарифна частина законопроєкту.
Одна з його ключових цілей — вдарити не лише безпосередньо по російській економіці, але й по країнах, які забезпечують Москві валютні надходження, продовжуючи масово купувати російські нафту та газ.
Актуальна редакція передбачає можливість запровадження президентом США тарифів до 100% проти держав, які є найбільшими покупцями російських енергоносіїв. Під потенційний удар можуть потрапити великі торговельні партнери Вашингтона, зокрема Китай та Індія.
Саме це викликало спротив частини демократів.
Сенаторка Елізабет Уоррен та низка її колег побоюються, що такий механізм фактично надасть Трампу новий надзвичайно потужний інструмент торговельної політики. Критики документа стверджують, що тарифи можуть зрештою вдарити не тільки по покупцях російської нафти, а й по американських імпортерах та споживачах через зростання цін.
Схожі побоювання висловлювали сенатори Рон Вайден, Джон Оссофф та інші демократи. Associated Press зазначає, що частина законодавців хоче внести зміни до документа саме через масштаб президентських тарифних повноважень.
Тобто голосування 86 проти 12 не означає, що дванадцять сенаторів виступають проти санкцій щодо Росії як таких. Для значної частини опонентів проблема полягає саме в конструкції тарифного механізму.
Законопроєкт уже суттєво пом’якшили
Суперечка навколо тарифів тягнеться не перший місяць.
Початкова версія Sanctioning Russia Act була значно жорсткішою. Документ 2025 року передбачав тарифи щонайменше 500% на товари та послуги з Росії, а також аналогічні тарифи на імпорт із держав, які свідомо торгують російськими нафтою, нафтопродуктами або ураном.
Це прямо зафіксовано в тексті законопроєкту, оприлюдненому Конгресом США.
Однак у новій редакції 2026 року механізм змінили.
Замість фактично універсального 500-відсоткового тарифного бар’єра пропонується більш точковий підхід: президент отримує можливість запроваджувати тарифи до 100% проти найбільших покупців російської енергії.
Таким чином законодавці намагаються одночасно зберегти сильний економічний важіль проти Москви та зменшити ризик глобальної торговельної війни.
Сам законопроєкт S.5025 був представлений у Сенаті 16 липня 2026 року. Серед його авторів і співавторів — представники обох основних американських партій, що пояснює надзвичайно високий рівень підтримки документа.
Удар планують завдати по головному джерелу грошей Кремля
Логіка американських законодавців проста: Росія продовжує отримувати значні доходи від експорту енергоносіїв, які дозволяють Кремлю фінансувати війну проти України.
Тому замість обмежень виключно проти російських компаній та чиновників Вашингтон хоче зробити торгівлю з Москвою дорожчою для третіх країн.
У такому разі великі покупці російської нафти фактично опиняються перед вибором: зберігати масштабні закупівлі в Росії або ризикувати доступом своїх товарів на американський ринок на звичних умовах.
Саме цей механізм і робить законопроєкт потенційно надзвичайно потужним.
Reuters зазначає, що документ передбачає не тільки тарифні інструменти, а й санкції проти російських посадовців та інші заходи економічного тиску.
Окрему увагу приділено російському енергетичному сектору та схемам, які дозволяють Москві обходити вже запроваджені західні обмеження.
До законопроєкту додали ще й Іран
За наполяганням адміністрації Трампа законодавці розширили документ, включивши до нього додаткові заходи проти Ірану. У результаті він отримав назву Lindsey O. Graham Sanctioning Russia and Iran Act of 2026.
Це ще більше збільшило політичну вагу документа, але одночасно ускладнило переговори навколо остаточного тексту.
Для України ключовою залишається саме російська частина законопроєкту.
Президент Володимир Зеленський під час свого липневого візиту до Вашингтона підтримав просування санкційного пакета. Показово, що процедурне голосування в Сенаті відбулося саме під час перебування українського президента у столиці США.
Чому 86 голосів ще не означають ухвалення закону
Результат 86:12 демонструє величезний запас політичної підтримки, але законодавчий процес у США на цьому не завершується.
Після процедурного просування Сенату ще необхідно завершити розгляд документа та провести фінальне голосування. Крім того, закон має пройти Палату представників.
За даними Reuters, розгляд у Палаті представників очікується після повернення конгресменів у вересні.
До того часу сенатори можуть спробувати змінити спірні положення.
Найімовірніше, боротьба точитиметься саме навколо механізму тарифів: хто визначатиме країни, проти яких вони вводяться, наскільки високими можуть бути ставки, за яких умов президент матиме право їх скасовувати та наскільки Конгрес контролюватиме застосування цих повноважень.
Тому говорити, що Сенат «не може ухвалити санкції через 12 демократів», було б спрощенням. Документ уже подолав важливий процедурний бар’єр із величезною перевагою. Реальна суперечка полягає у тому, яким буде остаточний механізм санкцій і наскільки широкі торговельні повноваження отримає Білий дім.
Для Росії ризик залишається серйозним
Попри дискусії, сама математика голосування виглядає для Кремля несприятливо.
86 голосів у Сенаті свідчать про те, що ідея нового економічного тиску на Росію має широку двопартійну підтримку. Навіть частина сенаторів, які голосували проти нинішнього варіанта, заперечують передусім проти тарифних повноважень Трампа, а не проти необхідності тиснути на Москву.
Якщо законодавцям вдасться домовитися про компромісну конструкцію тарифів, одна з головних політичних перепон може бути усунена.
У такому разі новий пакет стане одним із найсерйозніших американських санкційних інструментів проти російської економіки за час повномасштабної війни — передусім через спробу змусити треті країни скорочувати закупівлю російської нафти та газу.
Саме тому зараз боротьба у Вашингтоні точиться вже не стільки навколо питання, чи потрібно посилювати тиск на Росію, скільки навколо іншого: наскільки далеко США готові зайти, щоб змусити торговельних партнерів Кремля відмовитися від російських енергоносіїв — і скільки влади для цього Конгрес готовий передати Дональду Трампу.
